Біографія
Сер Артур Конан Дойл народився 22 травня 1859 року в шотландському місті Единбург, у сім'ї Чарльза Алтамонта Дойла — архітектора і художника. Велику роль у житті Конана Дойла відіграла його мати Мері Фолі. Від неї він успадкував свій інтерес до рицарських традицій, подвигів і пригод. Конан Дойл казав: «Справжня любов до літератури, схильність до письменництва йде в мене, я вважаю, від матері».
Шкільне життя письменника пройшло в «похмурих баштах і стінах» підготовчої школи Годдера, а потім єзуїтськогоколеджу Стоніхерст (графство Ланкашир) (1869–1876). Зі шкільних років у Конана Дойла буквально «заговорив» розповідач. Почуте від матері, гра уяви, що прокинулася, все це стало матеріалом для усних розповідей, якими він бавив своїх знайомих.
Усидливий студент за книгами — такий портрет Конана Дойла в Единбурзькому університеті, 1876–1881. У жовтні 1879-го з'явилася його розповідь «Таємниця Сесасської долини» (англ. «The Mystery of Sasassa Valley»). Йому пощастило, канікули передостаннього року навчання в університеті він провів у плаванні. На судні він був корабельним лікарем і побував в арктичних водах. 1881 року Конан Дойл отримав університетський диплом, став M. B. (англ. bachelor of medicine) бакалавром медицини. У 1882–1890 роках займався лікарською практикою. 1882 року він знов у плаванні, цього разу південному. Він побачив Західну Африку.
1891 року Конан Дойл залишив діяльність лікаря. Література стала для нього професією.
1885-го Конан Дойл одружується на Луїзі Хокінс, яка страждала туберкульозом і померла 1906 року. 1907-го Дойль одружується на Джині Лекі, котру знав із 1897 року. Дойл мав п'ятеро дітей: двоє від першої дружини — Мері й Кінгслі, і троє від другої — Джин, Деніс і Адріан.
Конан Дойл помер від серцевого нападу 7 липня 1930 року в своєму будинку в Кроуборо (англ. Crowborough (Сассекс).
Син письменника Адріан написав біографію свого батька під назвою «Справжній Конан Дойл». Він писав: «Уже сама атмосфера будинку дихала лицарським духом. Конан Дойл навчився розбиратися в гербах набагато раніше, ніж познайомився з латинським відмінюванням».
Належачи до покоління Оскара Уайльда, Дж. Б. Шоу, Джозефа Конрада, Джерома К. Джерома, Р. Кіплінга, Р. Дж. Уеллса і Дж. Голсуорсі, Конан Дойл проте не потрапив до розряду «серйозних літераторів», а вважався «розважальним».
Історичний цикл[ред. • ред. код]
У лютому 1888 року А. Конан Дойл завершив роботу над романом «Пригоди Міхея Кларка», оповідав про Повстання Монмута(1685), метою якого було повалення короля Якова II. Роман побачив світ у листопаді й був тепло зустрінутий критикою. Починаючи з цього моменту в творчому житті Конан Дойла виник конфлікт: з одного боку, публіка і видавці вимагали нових творів про Шерлока Холмса; з другого — сам письменник дедалі більше прагнув отримати визнання як автор серйозних романів (насамперед історичних), а також п'єс і віршів.
Першим серйозним історичним твором Конан Дойла вважається роман «Білий загін». У ньому автор звернувся до критичного етапу в історії феодальної Англії, узявши за основу реальний історичний епізод 1366 року, коли в Столітній війні настало затишшя і стали виникати «білі загони» добровольців і найманців. Продовжуючи війну на території Франції, вони при цьому відіграли вирішальну роль у боротьбі претендентів за іспанський престол. Конан Дойл використав цей епізод для своєї художньої мети: він воскресив побут і звичаї того часу, а головне — представив у героїчному ореолі лицарство, котре до того часу вже перебувало в занепаді. «Білий загін» друкувався в журналі Cornhill (видавець якого Джеймс Пенн оголосив його найкращим історичним романом після «Айвенго», а окремою книжкою вийшов 1891 року. Конан Дойл завжди казав, що вважає його одним зі своїх найкращих творів.
Із деяким допущенням до розряду історичних можна віднести і роман «Родні Стоун» (1896): дія тут відбувається на початку XIX століття, згадуються Наполеон і Нельсон, драматург Шерідан. Спочатку цей твір замислювався як п'єса з робочою назвою «Будинок Темперлей» і писався під відомого на той час британського актора Генрі Ірвінга. Під час роботи над романом письменник простудіював масу наукової та історичної літератури («Історія флоту», «Історія боксу» тощо).
Наполеонівським війнам, від Трафальгара до Ватерлоо, Конан Дойл присвятив «Подвиги» і «Пригоди» бригадира Жерара. Народження цього персонажа припадає, мабуть, на 1892 рік, коли Джордж Мередіт вручив Конану Дойлу тритомні «Мемуари» Марбо: останній і став прототипом Жерара. Перше оповідання нової серії, «Медаль бригадира Жерара», письменник уперше прочитав зі сцени 1894 року під час поїздки до Сполучених Штатів. У грудні того ж року розповідь надрукував Strand Magazine, після чого роботу над продовженням автор продовжив у Давосі. З квітня по вересень 1895-го «Подвиги бригадира Жерара» друкувалися в Strand. Тут же вийшли вперше і «Пригоди» (серпень 1902 — травень 1903 року). Хоча сюжети оповідань про Жерара фантастичні, історична епоха виписана з великою вірогідністю. «Дух і перебіг цих оповідань чудові, точність у дотриманні імен і назв сама по собі демонструє масштаби витраченої вами праці. Мало хто зміг би відшукати тут хоч якісь помилки. А я, володіючи особливим нюхом на всякі промахи, так і не знайшов нічого за нікчемними винятками», — писав Дойлу відомий британський історик Арчибальд Форбс.
1892 року були закінчені «франко-канадський» пригодницький роман «Вигнанці» та історична п'єса «Ватерлоо», головну роль у якій зіграв відомий у ті роки актор Генрі Ірвінг (котрий придбав у автора всі права).
Шерлок Холмс[ред. • ред. код]
«Скандал у Богемії», перше оповідання із серії «Пригоди Шерлока Холмса» був надрукований у журналі Strand 1891 року. Прототипом головного героя, котрий став невдовзі легендарним детективом-консультантом, був Джозеф Белл, професорЕдинбурзького університету, який славився здатністю по найдрібніших деталях вгадувати характер і минуле людини. Протягом двох років Дойль створював розповідь за розповіддю, і врешті-решт почав перейматися власним персонажем. Його спроба «покінчити» з Холмсом у сутичці з професором Моріарті («Остання справа Холмса», 1893 рік) виявилася невдалою: він полюбився читачам і героя довелося «воскресити». Холмсовська епопея увінчалася романом «Собака Баскервілів» (1900), який відносять до класики детективного жанру.
Пригодам Шерлока Холмса присвячені чотири романи: «Етюд у багряних тонах»(1887), «Знак чотирьох» (1890), «Собака Баскервілів», «Долина жаху» — і п'ять збірок оповідань, найвідоміші з яких — «Пригоди Шерлока Холмса» (1892), «Записки про Шерлока Холмса» (1894) і «Повернення Шерлока Холмса» (1905). Сучасники письменника були схильні применшувати велич Холмса, вбачаючи в ньому свого роду гібрид Дюпена (Едгара Аллана По), Лекока (Еміль Габоріо) і Каффа (Вілкі Коллінза). У ретроспективі стало зрозуміло, наскільки Холмс відрізняється від попередників: поєднання незвичайних якостей підняло його над часом, зробило актуальним у всі часи. Надзвичайна популярність Шерлока Холмса і його вірного супутника і біографа доктора Ватсона (Уотсона) поступово переросла в галузь нової міфології, центром якої донині залишається квартира в Лондоні на Бейкер-стріт, 221B.
Немає коментарів:
Дописати коментар